СХІДНА І ЦЕНТРАЛЬНА ЄВРОПА

Розділ 2. Регіони і країни світу.

Тема 1. Країни європи

§30. СХІДНА І ЦЕНТРАЛЬНА ЄВРОПА

Загальна характеристика субрегіонів. Східна Європа налічує чотири країни, що розташовані на сході Європи і є колишніми республіками СРСР, а нині входять до СНД. До Центральної Європи належать сім країн, які не стільки займають центральне положення в Європі, скільки об’єднані політичними подіями останніх років, коли вони стали членами ЄС.

Усі країни Центральної і Східної Європи є республіками і унітарними державами (крім Російської Федерації).

Проте вони суттєво відрізняються одна від одної географічним положенням, конфігурацією, розмірами території, природними умовами і ресурсами та макроекономічними показниками. Найбільшою за площею і кількістю населення є Росія, найменшою – Словенія (мал. 78). Серед країн субрегіонів найвигідніше транзитне положення займає Україна.

Мал. 78. Столиця Словенії Любляна

Мал. 79. Прага – столиця Чехії

Мал. 80. Показники ВВП країн Східної і Центральної Європи за даними МВФ

За запасами паливних ресурсів виділяються

Росія, Україна, Польща, Румунія, залізних руд – Росія, Україна, Румунія, Словаччина, бокситів – Угорщина, хоча ці мінерально-сировинні ресурси не задовольняють усіх потреб країн. Країни Центральної і Східної Європи мають достатньо великі запаси земельних і рекреаційно – туристичних ресурсів. Росія вирізняється з-поміж інших країн субрегіонів лісовими і водними ресурсами.

Кількість населення Центральної і Східної Європи в сукупності більша, ніж в інших європейських субрегіонах, проте спостерігається стрімке скорочення населення у зв’язку з низькою народжуваністю і високою смертністю, особливо в країнах СНД. Найнижчі показники природного приросту населення (-0,5 … -0,3 %о) зафіксовані в Україні, Болгарії, Угорщині, Росії; найвищі (+0,1 %) – у Польщі, Чехії, Словаччині.

Населення субрегіонів має строкатий етнічний склад, хоча переважають слов’янські народи. Найоднорідніший національний склад в Угорщині та Польщі. Найурбанізованішою країною є Чехія (мал. 79). На міських жителів тут припадає 74 % населення. Найменшим рівень урбанізації є у Молдові – 41 %. У Центральній і Східній Європі багато міських агломерацій, але в більшості країн переважають невеликі за кількістю населення міста.

Господарство Східної і Центральної Європи. Майже всі країни субрегіонів пройшли перехідний етап від планової до ринкової економіки. Під час здійснення комплексного реформування національних господарств ними були обрані різні підходи.

За показником ВВП (мал. 80) абсолютним лідером у Центральній та Східній Європі є Росія, друге і третє місця посідають відповідно Польща і Україна. Найнижчий рівень ВВП зафіксований у Молдові.

Прогноз

За даними МВФ, країни Центральної Європи випереджають нині країни Східної Європи за показниками ВВП на душу населення (табл. 1). Така тенденція спостерігатиметься й у найближчі п’ять років.

Таблиця 1.

Прогноз змін ВВП на душу населення в країнах Східної і Центральної Європи, дол.

Назва країни	2009	2010	2011	2012	2013	2014
Росія	15176	15423	16104	17136	18368	19735
Україна	6873	7026	7446	8054	8746	9524
Білорусь	11989	12363	12814	13692	14794	16108
Молдова	3094	3108	3219	3430	3672	3932
Польща	17524	17825	18654	19766	21039	22398
Чехія	24727	24847	25607	26885	28496	30216
Словаччина	21771	22287	23589	25022	26563	28223
Угорщина	19044	19053	19666	20736	22113	23589
Румунія	12214	12299	13036	14231	15341	16337
Болгарія	12296	12316	12735	13545	14500	15527
Словенія	28898	29384	30617	32214	34046	35954

Реалії сьогодення

Успішні моделі трансформації економіки. Особливими успіхами відзначилися моделі трансформації постсоціалістичної економіки у Польщі, яка отримала назву “шокова терапія”, та “еволюційна стратегія”, що впроваджувалася в Угорщині. Відмінною рисою першої моделі була “космічна” швидкість здійснення ринкових реформ, унаслідок чого відбулася майже повна відмова держави від регулювання цін і від багатьох соціальних програм, приборкання інфляції, швидка приватизація тощо. Позитивним наслідком “шокової терапії” був швидкий перехід до ринкової економіки, негативним – різке зубожіння населення, 70 % якого опинилося за межею бідності.

Реформи за угорським зразком здійснювалися за принципом поступовості (еволюційності). Унаслідок цього Угорщина досягла стабільності у зростанні макроекономічних показників і високого рівня іноземних інвестицій. Цю модель у свій час використали й Чехія, Словаччина та Словенія. А в таких країнах, як Болгарія, Румунія, Молдова, Росія та Україна, програми здійснення реформ мали елементи як “шокової терапії”, так і “еволюційності”, унаслідок чого реформи затягнулися на тривалий час.

Країни Східної і Центральної Європи на сучасному етапі розвитку не характеризуються яскраво вираженою соціально-економічною єдністю, проте завдяки проведенню регіональної економічної політики як ЄС, так і СНД у них останніми роками більш високими темпами розвивалися не тільки галузі промисловості, а й сфера послуг. Значні зміни відбулися й у структурі та обсягах виробництва агропромислових комплексів.

Через дефіцит запасів нафти енергетична галузь у багатьох країнах орієнтована на вугілля. Важливе значення мають також ГЕС та АЕС.

Мал. 81. Завод компанії “Авто ВАЗ” – найбільшого виробника легкових автомобілів у Східній Європі

У Болгарії побудована одна з найбільших АЕС Центральної Європи “Козлодуй”. Як енергетичний ресурс використовується також імпортна нафта і газ, переважно з Росії.

Промисловість. У країнах субрегіонів інтенсивно розвивається металургійна промисловість, що орієнтується як на власну сировину (кольорова металургія), так і на імпортну (чорна металургія). Машинобудування представлене в усіх країнах, але найбільш розвинене воно у Чехії та Росії (мал. 81). Істотно зросла частка конкурентоспроможної наукоємної продукції. Хімічна промисловість значно відстає від західноєвропейської насамперед за технологіями виробництва. Проте окремі хімічні галузі досягли гідного рівня розвитку, серед яких хіміко-фармацевтична та скляна.

Сільське господарство країн Східної і Центральної Європи в основному забезпечує потреби населення у продуктах харчування. У галузевій структурі сільського господарства Чехії, Словаччини, Угорщини та Польщі частка тваринництва перевищує частку рослинництва, в інших країнах співвідношення між основними галузями на користь рослинництва.

Унаслідок різноманітності грунтово-кліматичних умов рослинництво характеризується різною спеціалізацією. Головні культури, що вирощують у країнах Центральної і Східної Європи, – це пшениця, кукурудза, овочі, фрукти і виноград. Важливу роль відіграють також жито і картопля. Головними пшенично-кукурудзяними районами є рівнини України, Середньо – і Нижньодунайська низовини. Найбільші успіхи у вирощуванні зернових культур мають Україна та Угорщина. Овочі, фрукти і виноград вирощують практично в усіх країнах Центральної і Східної Європи, але найбільші площі зайняті ними у південніших країнах. Картоплю вирощують переважно Польща і Білорусь, хміль – Чехія, а олійні культури – Болгарія і Україна.

Північні і центральні країни субрегіонів спеціалізуються на молочному і м’ясо-молочному скотарстві і на свинарстві, а південні – на вівчарстві м’ясного і вовняного напрямків.

Сфера послуг Центральної і Східної Європи представлена потужною транспортною системою, в якій переважають залізничні перевезення. Також важливу роль у зовнішньоторговельних перевезеннях відіграє морський транспорт, проте його значення у транспортній системі більшості країн субрегіонів набагато менше, ніж у країн Західної Європи. Галуззю, що забезпечує країни субрегіонів значними доходами, став в останнє десятиріччя і туризм. Міжнародний туризм сприяє підвищенню рівня розвитку багатьох депресивних районів цих країн.

Проблема

Серйозним економічним викликом для країн Центральної Європи стала глобальна фінансова криза, що розпочалась у 2008 р. Незважаючи на те, що економічні показники країн субрегіону впродовж останніх 3-4 років зростали швидше, ніж навіть у розвинутих країнах Західної Європи, падіння, спричинене кризою, у цьому регіоні відбувається також досить швидкими темпами. У Центральній Європі спостерігається падіння ще не дуже зрілих, так званих трансформаційних ринкових економік (винятком можуть бути Словенія і Чехія). Ускладнює ситуацію значна зовнішня заборгованість країн субрегіону. Поміркуйте, як краще вийти з цієї кризи.

Зовнішньоекономічна діяльність. Економічний розвиток країн Центральної Європи на початку ХХІ ст. супроводжується їх подальшою інтеграцією в ЄС. Крім того, було створено так звану Вишеградську групу країн, до якої увійшли Чехія, Словаччина, Угорщина і Польща. У рамках цього угруповання координується розвиток господарства й економічних зв’язків, забезпечується спільна оборона, розвивається виробнича кооперація. Країни групи є членами НАТО. Окремі країни регіону – Болгарія і Румунія – входять до Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), метою якого є сприяння господарському розвитку, зокрема поліпшення умов для підприємницької діяльності в басейні Чорного моря. Усі країни Центральної і Східної Європи беруть активну участь у зовнішній торгівлі, освоюючи нові ринки збуту своєї продукції. Більшість країн є членами Світової організації торгівлі (СОТ).

Країни Східної Європи співпрацюють у рамках регіонального об’єднання СНД, діяльність якого спрямована на погодження стратегії економічного розвитку країн субрегіону.

Реалії сьогодення

Нова сторінка у відносинах з ЄС. Відповіддю на бажання Білорусі, Молдови, України та країн Закавказзя наблизитися до Європейського Союзу є ініціатива “Східне партнерство”. Це партнерство передбачає підвищення рівня політичної взаємодії, спрощення перетину кордону ЄС для громадян цих країн, фінансову допомогу. Ключовими ініціативами є програма інтегрованого управління кордонами; сприяння розвитку малих і середніх підприємств, а також регіональних ринків електроенергії, енергоефективності та відновлюваних джерел енергії; розвиток Південного енергетичного коридора; співпраця щодо запобігання стихійним лихам і техногенним аваріям.

Узагальнення

До Східної Європи належать чотири країни, об’єднані в СНД, а до Центральної – сім країн – членів ЄС.

Країни субрегіонів суттєво відрізняються географічним положенням, конфігурацією, розмірами території, природними умовами і ресурсами та макроекономічними показниками.

Майже всі країни субрегіонів пройшли перехідний етап від планової до ринкової економіки. У господарстві країн субрегіонів швидко розвивається не тільки промисловість, а й сфера послуг. Економічний розвиток країн Центральної і Східної Європи супроводжується їхньою подальшою інтеграцією.