Зміст та організація діяльності

Зміст та організація діяльності студента-практиканта

Зміст навчальної роботи студента під час педагогічної практики складається з таких видів діяльності:

– ознайомлення із специфікою діяльності школи певного типу (загальноосвітньої, ліцею, гімназії);

– планування навчально-виховного процесу та проведення уроків і позакласних заходів з української мови;

– відвідування та наступний аналіз уроків і позакласних заходів з української мови;

– участь у роботі методичних об’єднань учителів української мови, семінарах,

засіданнях педагогічної ради школи, в підсумкових конференціях з педпрактики.

Зміст позакласної роботи студента-практиканта з української мови складається з таких компонентів:

– вивчення системи роботи вчителя української мови, спрямованої на формування в учнів стійкого інтересу до виучуваних предметів;

– оволодіння вміннями виховання учнів на уроці засобами мови;

– опанування знаннями та вміннями з питань підготовки та проведення позакласної роботи з української мови: тижнів української мови, вечорів (ринків), бесід, конференцій, диспутів, вечорів, екскурсій; випуск

стіннівок тощо.

Зміст дослідницької роботи студента-практиканта складається з таких компонентів:

– вивчення наукової літератури;

– узагальнення досвіду викладання української мови у певній школі;

– наукові спостереження, вивчення досвіду вчителів, проведення елементів експериментального дослідження за темами курсових та дипломних робіт. Педагогічна практика студентів включає чотири етапи:

– підготовчий,

– початковий,

– проведення практики (основний етап),

– підсумки практики (підсумковий етап).

Підготовка до проведення педагогічної практики розпочинається на лекційних та практичних заняттях з предметів лінгвістичного та літературознавчого никлу: сучасної української літературної мови, культури мови, методики навчання української мови, стилістики, вступу до мовознавства, історичної граматики, діалектології, ономастики, зарубіжної літератури, вступу до мовознавства, теорії літератури, історії літератури, усної народної творчості, дитячої літератури та предметів не лінгвістичного циклу (суміжних дисциплін): педагогіки, психології, безпеки життєдіяльності тощо.

Значне місце у фаховій підготовці студентів-практикантів належить курсу методики навчання української мови, який охоплює широке коло питань психологічних та педагогічних основ навчання мови. Глибокі знання методики мови дають змогу студентам пізнати дидактичні принципи науковості й доступності виучуваного матеріалу, систематичності й послідовності в навчанні, зв’язку теорії з практикою, свідомості й активності, наочності, наступності й перспективності та міцності засвоєння знань; дозволяють простежити взаємозв’язок і взаємозумовленість мовних явищ, виявити закономірності в розвитку мови та з’ясувати причини відхилень, викликані позалінгвістичними чинниками.

Важливим етапом у підготовці студентів до педпрактики є вивчення іі аналіз підручників “Рідна мова”, “Українська мова” для 5 – 11 (12) класів загальноосвітньої школи та методично-дидактичної літератури з основного фаху, а також огляд статей у журналах “Дивослово”, “Українська мова і література в школі”, “Рідна школа”, “Мовознавство”, “Рідні джерела” тощо.

Під час педагогічної практики студенти повинні усвідомити, що урок є основною формою організації навчально-виховного процесу; з’ясувати значення типізації уроків у системі занять; засвоїти структурні елементи уроку, самостійно складати конспекти уроків різних типів з урахуванням сучасних вимог до їх проведення; навчитися добирати наочність та дидактичний матеріал, урізноманітнювати види вправ.

Місце проведення педагогічної практики (базові школи) заздалегідь визначає кафедра, що керує практикою, та деканат, які формують групи студентів.

Методичні поради до підготовки та проведення уроків з української мови

Підготовка до уроків української мови має такі основні методичні етапи:

– аналіз програм”Рідна мова” 5-11(12) класи, “Українська мова” 5-11(12) класи;

– ознайомлення з матеріалами підручників “Українська мова”, “Рідна мова”;

– перегляд і вивчення науково-навчальної літератури, словників;

– добір або виготовлення дидактичного матеріалу (текстів і прикладів до вправ на з’ясування теоретичного матеріалу), наочних посібників, підготовка технічних засобів навчання;

– вибір методів і прийомів роботи з класом;

– складання плану й конспекту уроку.

У процесі підготовки до уроку студенти-практиканти повинні пам’ятати:

1. Складання конспектів уроків повинно передувати детальному ознайомленню із змістом відповідного розділу курсу української мови (за програмою та підручником).

2. Обсяг виучуваного матеріалу визначається відповідно до темп уроку; визначається обсяг знань, умінь і навичок, на формування яких спрямований урок.

3. Визначається тип і структура уроку, забезпечення органічного зв’язку між вивченням програмового матеріалу й формуванням комунікативних умінь та навичок учнів, розвиток їх мислення, мовлення, вдосконалення естетичних смаків, виховання самостійності й активності розумової діяльності.

4. Необхідно продумувати всі етапи уроку, здійснювати правильне дозування часу,

Спланувати використання наочних посібників, технічних засобів навчання, дидактичного матеріалу.

5. Розробляючи конспект уроку, студент-практикант повинен:

– спиратися на принципи системності й послідовності навчання;

– спиратися на попередні знання учнів;

– визначати місце нового матеріалу в структурі теми, розділу;

– вивчення нового матеріалу здійснювати, встановлюючи зв’язки з раніше вивченим за схожістю ознак чи протиставленням;

– забезпечити послідовність етапів уроку, яка відповідала б його дидактичній меті;

– створювати проблемні ситуації;

– спланувати плавний перехід до самостійної роботи учнів;

– після кожного етапу уроку робити підсумок.

Планування уроків української мови, організація та проведення їх аналізу. Планування уроків.

Успішність планування уроків зумовлена такими чинниками:

– знанням цілей навчання та програмових вимог до мовленнєвих умінь і навичок учнів у кожному класі;

– знанням змісту навчально-методичного комплексу;

– знання умов навчання: вікових особливостей учнів, специфіки конкретного класу;

– обізнаністю з основними методичними вимогами до сучасного уроку української мови;

– урахуванням дидактичних і методичних принципів навчання.

Відповідно до шкільних програм навчання рідної (державної) мови передбачає комплексне досягнення загальноосвітньої, розвивальної та виховної мети.

Загальноосвітня мета сприяє розширенню загального та філологічного світогляду учнів, засвоєння основ науки про мову, її одиниці і норми.

Розвивальна мета спрямована на розвиток мовленнєвої, інтелектуальної та пізнавальної діяльності учнів, їхніх мовленнєвих здібностей.

Виховна мета забезпечує моральне, естетичне, трудове виховання учнів засобами української мови.

Виходячи із загальної кінцевої мети навчання, вчитель визначає конкретні цілі уроку: загальноосвітню, розвивальну, виховну.

Плануючи досягнення розвивальної, загальноосвітньої, виховної мети, вчитель повинен чітко визначити відповідний потенціал навчального матеріалу уроку і своїх дійна ньому.

Формулювання загальноосвітньої мети доцільно починати словами: “розширити уявлення”, “формувати уявлення…”, “ознайомити”.

Планування починається складанням тематичного плану. Він дозволяє вчителю бачити в цілому цикл уроків (модуль) за темою, роль і місце кожного уроку в ньому і завдяки цьому добирати ефективні методи, прийоми та засоби навчання для вирішення завдань на шляху досягнення кінцевої мети в оволодінні учнями конкретними комунікативними навичками та вміннями в межах відповідної теми.