Урок № 55
Тема. Елементи практичної риторики. Тематичне тестування
Мета: закріпити знання учнів про практичну риторику; з’ясувати рівень засвоєння ними вказаної теми; розвивати логічне мислення, пам’ять, уміння використовувати здобуті знання на практиці, формувати навички самостійної роботи.
Тип уроку: комбінований (закріплення знань та навичок; перевірка й облік здобутих знань, умінь та навичок).
Обладнання: підручник, тести.
ХІД УРОКУ
I. Повідомлення мети і завдань уроку.
II. Відтворення теоретичних відомостей.
V
1) Що є предметом вивчення риторики?
2) Прокоментуйте вислів: “Поняття словесної наочності пов’язане з асоціаціями”.
3) Які виражальні засоби забезпечують словесну наочність?
4) Що таке метафора?
5) Який різновид метафори вам відомий?
6) Яка роль метафори у публічному мовленні?
7) 3 якою метою оратори використовують протиставлення?
8) Що таке парадокс? Наведіть приклад.
9) Наведіть приклад гіперболи.
10) За якої умови стають ефективними застосовані у виступі заклики, зокрема гасла?
11) Яка роль цитування?
12) 3 якою метою оратори вживають риторичні
13) Від чого залежить сприйняття змісту промови?
14) Що таке темп мовлення?
15) Яка буває гучність мовлення?
16) Які темп і гучність є для виступу оптимальними?
17) Що таке інтонація? Покажіть, як за допомогою зміни інтонації можна передати почуття й переживання.
III. Виконання вправ на закріплення вивченого.
V Прочитати, звертаючи увагу на правильне інтонування, оптимальний темп та гучність.
Вказати вжиті в тексті виражальні засоби риторики.
НА СВЯТО ЖІНКИ
Ніколи не була вона ні царівною, ні принцесою, жінка моєї землі.
Далеким раннім сном прийшли з напівлегенди образи нашої першої християнки княгині Ольги та чайки-зигзиці Ярославни.
Тьмавим переказом здиміли постаті султанші Насті Лісовської, а з нею жінок, що руками козацьких полковників тримали перначі.
Зарання лиха історична доля поклала на українську жінку важкий хрест і вимагала від неї мужності. Під тяжкою цією ношею разом із чоловіком вона створила, передала дітям мову, пісню і пам’ять про чесний рід.
…Нині найстрашніше слово про жінку – це слово статистики. Виявилося, що не тільки в колгоспі вона велика сила. Найважчі й найдешевші роботи в місті теж виконує вона. Копає рови. Асфальтує дороги. Вивозить за місто сніг. Носить цеглу. На очах у перехожих чоловіків, що ніяково одвертаються. Знизують плечима… Дивляться звичними, байдужими очима…
Що зараз скажеш про рівність і право жінки? Вона має всі громадянські права, яких не відчуває за тягарем обов’язків. І все ще снить ідеалом лицарського кохання, мужнього захисту, домашнього достатку й затишку. Новому мінливому світові розхитаних норм вона нав’язує незмінну умову: старе поняття про порядність і стару серенаду про вірність. (За Є. Сверстюком)
V Попереджувальний диктант.
Вказати вжиті у реченнях виражальні засоби (порівняння, метафору, протиставлення, заклик, парадокс, риторичні запитання та звертання). Пояснити роль кожного в публічному мовленні.
Стрімка течія життя підхопила наш корабель і понесла. Команда розгубилася, бо за роки споживацького життя геть знікчемніла. Ми й не зчулися, як зблякли найвищі цінності. В інформаційний вакуум увірвався вітер часу – все завихрилося й перемішалося: правда, вигадка, почорнілі споруди напівправд. (Є. Сверстюк)
V Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення).
У дужках позначити виділений у кожному з речень виражальний засіб.
Зразок.
Його слова на милицях шкандибають (Нар. творч.). (Метафора.)
Дрімають задумані фрески, ікони – в німім мовчанні, каплиця вкрилася мохом, ніде ніяких прочанів. Тиша – до самого неба! Канула в ніч свіча (І. Світличний).
IV. Перевірка самостійної роботи учнів.
V. Повідомлення способів перевірки здобутих знань та сформованих умінь і навичок (інструктаж до тестування).
VI. Проведення тестування.
1. Риторика – це:
А) наука про культуру спілкування та мовлення;
Б) наука про правильну артикуляцію звуків мовлення;
В) наука про правильне застосування міміки та жестикуляції;
Г) наука і мистецтво переконувати співрозмовників.
2. Порівняння – це:
А) художнє означення, що виділяє і образно змальовує якусь характерну рису чи ознаку людини, предмета, явища;
Б) послідовне зображення двох чи кількох явищ із різних сфер життя, показ подій на тлі інших, чимось подібних;
В) пояснення одного предмета через підкреслення його схожості на інший;
Г) використання багатозначності якогось слова чи вислову.
3. В основі метафори лежить:
А) порушення узвичаєного порядку слів у реченні;
Б) перенесення властивостей і ознак одного явища на. інше на основі подібності;
В) поєднання контрастних понять:
Г) слова та їх форми, що вимовляються чи пишуться однаково, а значення мають різне.
4. Метафоричним є вираз:
А) Український правопис добре опрацьований кількома поколіннями мовознавців (З газети);
Б) Пригорнись до мене, слово, коли щира ллється мова (Л. Забашта);
В) Мова – система звукових знаків, що виконує комунікативні, пізнавальні, оцінні, естетичні та інші функції (3 підручника);
Г) І кожна мова – неповторна… (Д. Білоус).
5. Парадокс – де:
А) перестановка слів у реченні з метою їх увиразнення, надання вислову нового відтінку;
Б) твердження, що розходиться з усталеними поглядами і ніби суперечить здоровому глузду, а насправді має глибокий смисл;
В) засіб зображення явищ дійсності у спотворено-комічному, навмисне перебільшеному чи зменшеному вигляді;
Г) розважальний драматичний твір на побутову тему, в основі якого – переважно анекдотична подія.
6. Зразком парадоксу є прислів’я:
А) Яка головонька, така розмовонька;
Б) Усього буває на віку: по спині й по боку;
В) Тихше їдеш – далі будеш;
Г) Двічі молодим не бути.
7. Гіпербола – це:
А) непомірне вихваляння та уславлення визначної суспільної події чи подвигів і звершень видатної людини;
Б) вистава чи твір, спрямований на те, щоб розсмішити засобами грубого комізму та різних перебільшень зовнішніх ознак персонажів;
В) надмірне перебільшення якихось рис чи ознак явищ або предметів із метою їх увиразнення;
Г) зображення, в якому комічний ефект досягається навмисним спотворенням, свідомим перебільшенням або применшенням характерних рис чи ознак висміюваного.
8. Антонімічним до терміна гіпербола є термін:
А) секстина;
Б) літота;
В) метафора;
Г) епіфора.
9. Риторичне запитання – це:
А) питання, з яким ритор (оратор) звертається до слухачів, щоб перевірити, чи зрозуміли суть ним сказаного;
Б) запитання, з яким слухачі звертаються до оратора, щоб уточнити ним сказане;
В) запитання, яким висловлюється ствердна думка чи на яке відповідає той, хто його ставить;
Г) питання, з яких складається план підготовленої оратором промови.
10. Риторичним є таке запитання:
А) Як тебе хоч звати, земляче? (Григір Тютюнник);
Б) Та скажи-бо, дівчино, з якого ти села, чи з Бієвець, чи з Дешок? (І. Нечуй-Левицький);
В) Дядьку, а ви мені не можете дати “Пригоди Тома Сойєра”? Возможна чи невозможна така возможність? (М. Стельмах);
Г) Хочеш мови пізнати скарбницю? (Л. Забашта).
11. Інтонація – це:
А) засіб гумору і сатири, заснований на називанні супротивного, коли про щось говориться ніби в позитивному плані, але підтекст свідчить про протилежне;
Б) елемент емоційної та змістової виразності, що виявляється у зміні висоти тону, сили звучання, тембрі голосу, чергуванні пауз;
В) засіб художньої виразності, який виявляється в доборі таких звуків, котрі сприяють створенню потрібного образу;
Г) повторення тих самих звуків, слів, рядків на початку і в кінці тексту або його частин.
12. Темп мовлення – це:
А) тривалість звучання слів та пауз, швидкість мовлення в цілому;
Б) швидке, без підготовки створення віршів, пісень, казок тощо;
В) підвищена схвильованість, щиросердність, емоційність вислову авторськими почуттями та настроями;
Г) розрив речення міжрядковою паузою, коли воно розпочинається в одному віршовому рядку, а закінчується в наступному.
VIІ. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того як тестові завдання виконано).
VIII. Підведення підсумків уроку.
IX. Домашнє завдання.
Підготувати текст доповіді на запропоновану вчителем тему (з мови, літератури), скориставшись пам’яткою підручника. Підготуватися до виголошення доповіді.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)