ІМЕННИК
3. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ІМЕННИКА
Граматична категорія відмінка
Серед категорій відмінка, роду і числа іменника провідна роль належить категорії відмінка, особливе місце якого вмотивоване кількома причинами. Відмінок охоплює усю систему номінацій, тому кожна його словоформа є носієм якогось значення, а отже, наділена відповідною функцією. Повна семантична навантаженість відмінка відрізняє його від категорії роду, де семантика форм слів простежується тільки у назвах осіб, і категорії числа, де числове розрізнення стосується
Лексико-граматичну основу категорії становлять первинні іменники – назви предметів (речей) та похідні іменники – найменування осіб, які одночасно є центром категорії іменника. Вони об’єднуються в один ряд на основі спільної для цих імен ознаки – семи конкретної предметності. Виділення цієї риси в семантиці імен диктується потребою виділити первинні значення відмінків, які утворюють ядро категорії відмінка і базуються на конкретній предметності реальних об’єктів. Сюди належать значення суб’єкта, об’єкта, адресата,
Зв’язок з предикатом виділяє відмінок з-поміж інших категорій іменника, відмінкова форма не існує сама по собі, а зумовлюється дієсловом-предикатом. Із свого боку тільки відмінкові властива обов’язкова і постійна участь у побудові речення, він є елементом, який не може бути Поданий іншим компонентом морфологічної категорії.
Відмінок як виразник одного з типів конкретної предметності (суб’єкт, об’єкт, адресат та ін.) впливає на семантико-синтаксичну структуру речення, чого не здійснюють категорії роду та числа.
Категорія відмінка становить систему морфологічних форм слів, які поділяються на сім компонентів, або відмінкових грамем називного, родового, давального, знахідного, орудного, місцевого і кличного, кожна з яких має свої морфологічні засоби вираження.
Залежно від лексичного наповнення відмінкової форми, характеру зв’язку з предикатом, явищами семантичної перехідності у значеннях відмінків тощо кожен відмінок виконує особливу роль в ієрархічно організованому ряду. Серед відмінків виділяється центр, або ядро, напівпериферія і периферія. Кваліфікація відмінка як центрального, напівпериферійного та периферійного відбувається за його первинними семантико – і формально-граматичними функціями.
Центральними відмінками є називний і знахідний, оскільки з ними найбільше пов’язані семантико-синтаксичні функції суб’єкта та об’єкта, які співвідносяться у структурі речення з функціями підмета та сильнокерованого придієслівного другорядного члена. Давальний відмінок є напівпериферійним, його семантико – синтаксична функція адресата дії корелює з функцією напівсильнокерованого придієслівного другорядного члена речення. На периферії відмінкової системи перебуває орудний. Він у функції інструменталя займає периферійне щодо опорного дієслівного предиката місце і виконує роль придієслівного слабкокерованого другорядного члена речення. Місцевий відмінок найчастіше вживаний у реченні як детермінантна обставина, а родовий відмінок має похідний характер і виступає засобом конденсації висловлювання, супроводжуючи трансформацію речення у словосполучення. Периферійному кличному відмінкові властивий синкретизм первинних функцій.
Відмінок належить до словозмінних категорій, оскільки його грамеми втілюються у словоформах того самого слова, які не походять одна від іншої, а чергуються, тобто зазнають морфологічної альтернації.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)