Українська мова
Орфографія
Правопис складних слів
Разом пишуться:
1. Усі складноскорочені слова й похідні від них: держбанк, колгосп, міськом, держстрах, універмаг; колгоспний, комсомольський.
Сюди належать і всі складноскорочені слова з першими частинами авіа-, авто-, біо-, зоо-, водо‑, газо-, гідро-, електро-, мета-, метео-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фото – й подібні: стереосистема, газопостачання, метеослужба, агрокомплекс.
2. Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначається
3. Складні іменники, утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука двох або кількох основ: самокат, лісосплав, краснопис, чорнозем, верболіз.
4. Складні іменники, утворені шляхом поєднання дієслова в 2-й особі однини наказового способу з іменником: вернигора, горицвіт, перекотиполе.
5. Іменники, утворені шляхом поєднання трьох ібільше основ: веломотоспорт.
6. Складні прикметники, співвідносні з складними іменниками, що пишуться разом: електросиловий, самохідний.
7. Складні прикметники,
8. Складні прикметники з другою дієслівною частиною: деревообробний.
9. Складні прикметники, у яких перша частина співвідноситься з прислівником: доброзичливий.
10. Складні прикметники, утворені з 2-х або кількох прикметників, якщо основне смислове навантаження передається останнім прикметником: вузькодіалектний.
11. Складні прикметники, що виступають як наукові терміни: головоногі, грудочеревна (перепона), умовнорефлекторна (дія).
Через дефіс пишуться:
1. Повторення того самого слова з метою підсилення його повного значення, зокрема, в дієсловах для підсилення інтенсивності дії: писав-писав, ходив-ходив; у прикметниках і прислівниках для вираження великої міри, ознаки: білий-білий, легенький-легенький, багато-багато, синьо-синьо, тихо-тихо.
2. Поєднання синонімічних слів: гидко-бридко, зроду-віку, тишком-нишком, часто-густо; антонімічних слів: більш-менш, видимо-невидимо; близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: батько-мати (батьки), хліб-сіль (їжа); слів із тим самим коренем, але з різними закінченнями, префіксами і суфіксами: великий-превеликий, давним-давно, з давніх-давен, з діда-прадіда, мало-помалу, повік-віки, радий-радісінький, сила-силенна, тихий-тихесенький.
ПриміткА. Два однакових іменники, з яких один має форму називного відмінка, а другий – орудного, пишуться окремо: кінець кінцем, одним одна, честь честю, чин чином. Так само йзайменники: сама самотою.
3. Поєднання слів, що означають приблизність: день-другий, година-дві, не сьогодні-завтра, три-чотири.
Примітка. Поєднання слів зі значенням приблизності або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників, позначених цифрами. У таких випадках між ними ставиться тире 3–4 (дні), учні 8–11 класів.
4. Складні вигуки та звуконаслідування: гей-гей, ого-го, бом-бом.
5. Звуки в словах, що вимовляються протяжно: По-о-дай, то во-о-ни наморились уже йта-а-к біля мене. (Тесленко); По-о-лк, стій!
6. Літерні абревіатури з належними до них цифрами: Ту-154, ЗІЛ-131.
7. Літерні найменування паралельних класів у школах: 7-А, 10-В.
8. Терміни, до складу яких входить літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний.
9. Літерні скорочення складних слів, які пишуться разом або через дефіс: с.-г. – сільськогосподарський; с.-д. – соціал-демократ, соціал-демократичний; ст.-сл. – старослов’янський.
Але скорочення, утворені від словосполук, пишуться окремо: с. г. – сільське господарство.
10. Іменники, що означають науковий ступінь, спеціальність, професію:
магнітолог-астроном, член-кореспондент.
11. Іменники, що означають державні посади, військові звання: генерал-губернатор, генерал-майор.
12. Іменники, у яких перше слово підкреслює основну прикмету чи особливість предмета, що передається другим словом: блок-система, жар-птиця, крекінг-процес.
13. Іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година.
14. Складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міні-, обер-, унтер-, штаб – (штабс-): віце-президент, екс-чемпіон, штабс-капітан.
15. Складні прикметники, що співвідносяться із складними іменниками, що пишуться через дефіс: дизель-моторний, соціал-демократичний, блок-системний.
16. Складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, що означають рівноправні поняття (між компонентами можна ставити і): аграрно-сировинний, плоско-опуклий, столярно-механічний.
17. Складні прикметники з першою частиною на – ико (-іко): діалектико-матеріалістичний, політико-економічний, ритміко-інтонаційний.
18. Складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-: військово-морський, воєнно-стратегічний.
Виняток: військовозобов’язаний, військовополонений.
19. Складні прикметники, у яких перша складова частина не має прикметникового суфікса, але за змістом однорідна з другою частиною й приєднується до неї за допомогою сполучного звука о або е: м’ясо-вовняний, крохмале-патоковий.
Передача російських власних назв українською мовою
1. Російські власні назви передаються якомога ближче до російського звучання, але за вимогами норм українського правопису: Соловьев – Соловйов, Ульянов – Ульянов, Румянцев – Рум’янцев, Пугачев – Пугачов, Прокофьев – Прокоф’єв, Ананьин – Ананьїн, Королев – Корольов.
2. Особливості правопису російських власних назв:
а) російська буква и у власних назвах передається через і: Пушкін, Мічурін;
б) російська буква и передається через и:
– у префіксі при – та суфіксах – ик-,-иц-, – ич-, ‑ищ-: Новиков-Прибой, Рудич, Радищев, Углич;
– після ж, ч, ш і ц: Пущин, Чичиков, Цимлянськ;
– у словах Сибір, Симбірськ, Владивосток, Владимир, П’ятигорськ, Семипалатинськ;
в) російська буква е (якщо вона стоїть після приголосного) передається звичайно через е: Державін, Лермонтов, Серпухов;
г) Але російська е передається через є:
– у суфіксах – єв-, – єєв-, якщо вони стоять після приголосних: Фадєєв, Сергєєв (але: Тютчев, Муромцев, Плещеєв, Бондарев);
– якщо в українській мові є споріднене слово з постійним і: Пєшков (бо пішки), Звєрєв (бо звір), Твердохлєбов (бо хліб).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)