Уроки № 62, 63
Тема: Сполучник як службова частина мови. Сполучники сурядності й підрядності, їх види.
Мета: дати поняття про сполучник як службову частину мови, формувати вміння впізнавати сполучники в реченнях, визначати їхню функцію, розрізняти сполучники сурядності й підрядності; виховувати повагу до влучного образного слова; розвивати увагу, пам’ять, логічне мислення.
Тип урок ів: уроки вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручник.
І. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.
ІІ.
* Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 139) і таблиці “Сполучник” (с.140).
І ІІ. Виконання вправ на закріплення вивченого.
* Робота біля дошки. Записати речення, вказати в них службові частини мови. Визначити сполучники. З”ясувати, які смислові зв’язки виражають сполучники (поєднують однорідні члени речення чи частини складного речення).
І. Під хатою дідусь сивенький сидить, а сонечко низенько уже спустилось над Дніпром. За сонцем хмаронька пливе, червоні поли розстилає і сонце спатоньки зове у синє море. Тече вода
З творів Т. Шевченка.
ІІ. Є в людини стежка чи дорога, сто разів вертає до порога. (А. Малишко.) З’явився равлик на стежині, немов турист із рюкзаком. (Д. Павличко.) Та зате як поруч небезпека, равлику додому недалеко. Ні, не важко равлику, не важко, бо легка хатинка-черепашка. (Н. Забіла.) Пташки, що влітку так співали, у вирій вже поодлітали. (Є. Гребінка.) Птах виспівує нам на втіху, і ніщо не нагадує лиха. (В. Раєвський.) Підлабузнивсь до Горлиці Горобець, наче справді запорозький молодець. (Л. Глібов.)
*Прочитати. Вказати сполучники. Які з них поєднують члени речення, які – частини складного речення?
І. Ми гуляли, поки всі голі стали. Розбив пастух кошару, аби вовки з’їли отару. Краще крихта певності, ніж лантух надій. Лисиця спить, а курей бачить. Люди, а не стіни міста тримають. Щеня мале, та завзяте. Ніби бджола, а насправді – шершень. Ситий, як бочка, а ще їсти просить. Гризе, мов іржа залізо. Доки сорок горіхів укупі не побачить, не нагнеться. Опустив вуха, як лопух на дощ. Як купили хрону, треба їсти, плачте, очі, хоч повилазьте, бо бачили, що купували, а грошам – не пропадати!
Народна творчість.
ІІ. Я бачив в городі такеє, що тільки в казці розказать. (Л. Глібов.) Склалась казка чи билиця, що була собі вдовиця, і росла при ній дочка вередлива та бридка. (Н. Забіла.) Не в тім річ, що кобила сива, а в тім, що не везе Гаврила. (Нар. творч.) Щоб знали ви, як в світі треба жить, я розкажу вам баєчку маленьку. Кохайте щиро правдоньку, і дасть вам Бог одрадоньку щасливого життя. (Л. Глібов.)
* Переписати, вибираючи з дужок сполучник. Свій вибір обгрунтувати. Визначити, які смислові зв’язки виражають сполучники
Січень (і, й) лютий, понеділок (і, й) вівіторок, Микола (і, й) Іван, Олена (і, й) Оксана, Сергій (і, й) Тетяна, новий (і, й) старий, перший (і, й) другий, синя (і, й) жовта, тут (і, й) там.
І V. Вивчення нового матеріалу.
* Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу й таблиць “Сполучники сурядності” та “Сполучники підрядності” (с. 141-143).
V. Виконання вправ на закріплення вивченого.
* Прочитати. Вказати вжиті в реченнях сполучники сурядності й підрядності. Пояснити роль кожного сполучника.
І. В здоровому тілі здорова душа, та часто буває не варта й гроша. У хворому тілі буває душа, що вродою світ весь і Бога втіша! (І. Франко.) Буває трудно, гірко нам на світі тую лямку терти, а все-таки ми боїмось умерти. Живий живе гада, а смерть – найгіршая біда. (Л. Глібов.) І серця в мене мовби і нема, неначе і нема, але болить. (І. Жиленко.)
ІІ. Крізь верби сонечко сіяє і тихо гасне. День погас, і все почило. (Т. Шевченко.) Нахиляються верби, щоб з річки напитись води. (В. Раєвський.) Я до рідного сонця прихиливсь, як до брата. (Б. Олійник.) Як жива, між віттям павутина проплива, а сонце світить тихо, мов крізь вії. (М. Рильський.) Намалюю райдугу взимку, наче твою ситцеву хустинку. Як себе побачиш у райдузі, наче у дитини буде радості. (М. Сингаївський.)
* Розподільний диктант. Сполучники сурядності й підрядності записати в дві колонки.
Але, щоб, коли, однак (одначе), то – то, тому що, аби, хай, чи – чи, так що, та (в знач. і), бо, дарма що, хоч – хоч, та (в знач. але), немов, і, незважаючи на те, що.
* Попереджувальний диктант. Вказати в реченнях сполучники сурядності й підрядності.
І. Життєві істини прості, неначе батьківські поради. Не все можливо у житті купити чи продати. (П. Перебийніс.) Мово рідна, вічна ти, як світ! (В. Кучерук.) Не пишні словечка фальшиві, а правда потрібна мені! (П. Перебийніс.) Ненавиджу, якщо не вміє слово моє змовчати там, де треба місцем обдуманому слову поступитись. (І. Ліберда.) Хай зотліє словесна полова, а спахне поетичний пожар! (А. Малишко.)
ІІ. Неначе птахи чорні в гаї, козацтво сміливо літає. (Т. Шевченко.) Нахилюсь до лісної криниці, щоб напитись живої води. (В. Раєвський.) Ти вік живи, учися, стережись і пам’ятай, що є на світі свині. (Л. Глібов.)
* Робота з підручником. Виконання вправи 403 (усно).
* Пояснювальний диктант. У вказаному вчителем реченні підкреслити всі члени речення.
Весна й зима на терезах або на гойдалці примхливій. (М. Рильський.) Нам не слава потрібна, не тучі, а ясна неозора блакить. Гаї шумлять біля потока так, як шуміли нам давно. (А. Малишко.) Тільки верба пам”ятала покручена і невесела, як з глибини струмували під кручами чисті джерела. (В. Раєвський.) Я знаю, що в запасі ранок у мене є на кожен день. (П. Перебийніс.)
* Диктант з коментуванням. Вказати сполучники сурядності й підрядності.
Під лопухом у ямці жук сидів і сам собі тихесенько гудів, що день йому обрид, кругом усі товчуться, що дуже сонечко і гріє, і пече, йому і гаряче, і боляче, і боязко йому, сліпуючи, поткнуться, бо день не на добро, а на лихо зведе… Так недотепний, темний чоловік недолюбляє ясної освіти, бо, як той Жук, до темноти привик.
За Л. Глібовим.
* Навчальний диктант. Вказати сполучники сурядності й сполучники підрядності.
Чорногуз Халимон, як прозвали його діти, завжди стояв у гнізді. Вряди-годи він літав на низинку попід лісом, нашвидку ковтав там кілька жабок і знову стояв у гнізді.
Чиєсь дурне лелеченя, що тільки-тільки починало вчитися літати, зопалу залетіло далі, ніж йому належало. Воно впало на стіжок сіна й товклося там, ніби не наважуючись іще раз повірити своїм крилам. Перед самою темрявою чорногузеня злетіло, але вітрець, ударивши під крила, змінив напрям. Пташеня ледь не виштовхнуло самого Халимона, через те що натрапило на його гніздо. Халимон допровадив дитинча до мами, летячи поруч, щоб малому не було страшно.
Бувало, чорногуз злітав на землю й ходив подвір’ям. Сусіди жартували з Ганни, бо взяла у прийми такого цибатого. (За Ю. Яновським; 110 сл.)
VІ. Під битт я підсумків уроку.
VІІ. Домашнє завдання. П.15, вправа 405.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)