Тематичне тестування (тема: Дієприслівник). Різновиди читання (ознайомлювальне, вивчальне, вибіркове). Навчальне читання мовчки
Мета: З’ясувати рівень засвоєння знань про дієприслівник як особливу форму дієслова та рівень сформованості мовних умінь і навичок; дати уявлення про різні види читання мовчки; формувати комунікативні вміння, зокрема вміння читання мовчки; розвивати увагу, пам’ять, удосконалювати навички самостійної роботи, вміння використовувати на практиці здобуті теоретичні знання.
Тип уроку: комбінований
Обладнання: Тестові завдання, текст для читання мовчки.
Хід уроку
І. Повідомлення мети і завдань уроку.
І І. Перевірка рівня засвоєних знань і вмінь про дієслово та правопис дієслів.
*Пояснення способів проведення перевірки знань та вмінь (інструктаж до проведення тестування).
* Проведення тестування.
*Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано).
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ТЕМАТИЧНОГО КОНТРОЛЮ (зразки)
1.Дієприслівник –
А) самостійна частина мови;
Б) особлива форма прислівника;
В) особлива форма дієслова.
Записати дієприслівник, поставити до нього питання (напр.: що зробивши? прочитавши).
2. Дієприслівник означає
А) ознаку предмета за дією;
Б) ознаку дії, ознаку іншої ознаки, ознаку предмета;
В) додаткову дію або стан.
Скласти (пригадати) й записати речення з дієприслівником, підкресливши його як член речення (напр.: Холодні вітри мчали полями, вривалися з розбігу в ліси і, Покружлявши, знасилені падали в хащах. (Ю. Мушкетик.)
3. Дієприслівниковий зворот – це
А) дієприслівник разом із дієсловом-присудком, з яким він пов’язаний за змістом;
Б) дієсприслівник разом із залежними від нього словами;
В) дієприслівник разом із граматичною основою речення.
Скласти (пригадати) й записати речення з дієприслівниковим зворотом (напр.: Ми, Забуваючи істинну вартість речей, прем в ювелірні, немов дикуни із печер. (Б. Олійник.) Сад, Нахиливши срібні віти, пісні пташині пригадав. (В. Сосюра.)
4. Дієприслівники доконаного виду утворюються за допомогою суфіксів
А) – учи (-ючи), – ачи (-ячи);
Б) – вши, – ши;
В) – анн(ий), – янн(ий).
Утворити й записати дієприслівник доконаного виду від дієслова сказати (сказавши).
5.Не виділяється комами одиничний дієприслівник у реченні:
А) А сонце, захекавшись, потім зійшло. (Б. Олійник.);
Б) Ми з тобою в часі розійшлися, а тепер, зустрівшись, не знайшлись. (Є. Гуцало.);
В) Б‘Ємось за виживання. Не мовчи! Чи можна виживати живучи? (Д. Павличко.)
Скласти (пригадати) й записати речення, у якому одиничний дієприслівник не виділяється комами (напр.: А вже старії люди йдуть Охаючи на роботу. (Марко Вовчок.)
6.Разом із не пишуться такі дієприслівники:
А) не прочитавши, не встигаючи, не переймаючись;
Б) невгаваючи, ненавидячи, нехтуючи;
В) не зрозумівши, не прийшовши, не знаючи.
Дієприслівник, що без не не вживається, ввести у речення (напр.: І до кохання я, Незчувшися, доріс.(М. Рильський.) Нестямившись од щастя, вхопив хлопець зброю і почав її розглядати. (А. Кащенко.)
V. Вивчення нового матеріалу.
* Пояснення вчителя.
У процесі читання вирішуються різноманітні комунікативні завдання. Їх можна увиразнити за допомогою такої схеми:
Одержати знання
Читають, щоб навчитися щось робити
Одержати естетичну насолоду
Відповідно до цих комунікативних завдань реалізуються і різні види читання. Здебільшого виділяються три види читання: ознайомлювальне, вивчальне та вибіркове. Види читання можна показати за допомогою таблиці 1:
Види читання | Що потрібно усвідомити | Характер читання |
Ознайомлювальне | Чи варто це читати? Кому текст адресо вано? Який зміст кожного з розділів (абзаців) і тексту в цілому? | Швидке перегортання сторінок, читання заголовків; перегляд окремих фрагментів тексту, ознайомлення з ілюстраціями; читання анотоції, змісту видання. |
Вивчальне | Яка тема та основна думка тексту? Що в тексті головне, друго рядне? Яку нову для читача інформацію містить текст? | Повільне, вдумливе читання тексту чи його частин; глибоке проникнення в його зміст; максимально повне осягнення нової інформації. |
Вибіркове | Про що говориться в тексті? Яка інформа ція є корисною? У яких частинах (розді лах) тексту її вміще но? | Перегортання сторінок, швидке читання заголовків, змісту, окремих фрагментів тексту; повільне читання потрібних частин з метою вилучення потрібної інформації. |
Ознайомлювальне читання застосовується для попереднього ознайомлення з книжкою ( журналом, брошурою тощо). Мало хто володіє цим винятково важливим видом читання досконало. Переглянувши анотацію, передмову або зі змісту зрозумівши найбільш важливі положення видання, читач має отримати чітке уявлення про цінність та корисність книжки.
Вивчальне читання називають ще поглибленим, аналітичним, критичним, творчим. Для навчання цей вид читання вважається найдоцільнішим. У процесі читання учень не просто сприймає інформацію, він з’ясовує менш зрозумілі для нього фрагменти тексту, помічає сильні та слабкі місця у поясненнях, дає власне трактування поданим положенням та висновкам, ставлячись до прочитаного творчо й критично. Власне трактування, власний погляд на прочитане дають змогу краще запам’ятати сприйняте, підвищують рівень активності думки читача. До цього виду читання вдаються, опрацьовуючи принципово новий матеріал на незнайому або малознайому тему.
Вибіркове читання – швидке читання, у процесі якого читач ніби нічого не пропускає, проте фіксує увагу тільки на необхідних йому аспектах тексту. Такий вид читання здебільшого застосовують при повторному читанні книжки після попереднього її перегляду. Сторінки перегортають, доки не відшукають потрібне місце – його читають, застосовуючи іший вид читання – вивчальне (поглиблене).
Останнім часом називають ще один вид читання – сканування. Сама назва пояснює характер такого читання: швидкий перегляд тексту з метою пошуку певного слова, прізвища, факту.
Читач має навчитися свідомо вибирати певний вид читання залежно від комунікативного завдання, яке перед ним стоїть.
* Проведення навчального читання мовчки.
Кобзарчук
Старий кобзар простував попереду, постукуючи по сухій дорозі дубовою палицею. На чималій відстані від діда йшов його поводир Петрик, а з ним двоє сільських хлопчиків. Менший на зріст від своїх однолітків, Петрик, однак, здавався старшим за них. Може тому, що його довгасте обличчя засмагло від вітру, кінчик носа облупився, губи пошерхли, а може, старшим робили його очі. Великі, голубі, вони вже не раз проймалися сльозою, бо ж бачили і горя, й муки людської багато.
Хлопчики розпитували свого нового товариша про місця, які доводилося поминати Петрику з дідом, цікавилися, куди йдуть зараз і чи повернуться в село.
Петрикові вельми хотілося розповісти хлопчикам про все, повихвалятися перед ними. Коли б вони тільки знали! Ходять вони з дідом по Україні, міряють ногами безкраї дороги, одне за одним минають покріпачені сумні села. Часто заходять у ворожі фортеці. Пильно обдивляється навколо Петрик своїми голубими очима, оповідає дідові про все, що бачить. А потім дід розказує про все гайдамакам.
Позаду залишилося село. Петрик попрощався з новими товаришами. Вже почали боліти ноги, але дід не збирався зупинятися на перепочинок.
– Слухай, ніби стугонить щось. – Дід зупинився. – Ану, поглянь на дорогу.
Петрик напружив зір, вдивляючись у далечінь. Спочатку нічого не побачив, але нараз у долині здійнялася курява. Вона швидко наближалася.
– Шляхта!
– Ходімо помаленьку. Не вперше, либонь, зустрічаємо.
Загін жовнірів, чоловік на тридцять, уже доїжджав до них. Передній вершник різко натягнув поводи – гнідий кінь звився, пирхнув піною просто дідові в обличчя. Петрик заточився назад, випустив дідову руку.
– Це вони! – кинув хтось із вершників.
Начальник щось сказав по-польськи, і враз нагай обпік Петрикові босі ноги. Далі все попливло, як у страшнім сні. Вершник в кудлатій шапці кинув хлопця в сідло, й загін, толочачи жито, звернув назад. Діда гнали пішки, прив’язавши за шию мотузкою до сідла.
Їх привели до порожньої кошари, вкинули і причинили за ними двері. Уткнувшись обличчям дідові в коліна, хлопчик заплакав. Йому було страшно.
– Ти не бійся, – тихо шамрав дід, – коли вони вмостилися на сіні. – Питатимуть щось – кажи: не знаю нічого. Діда воджу по базарах, от і все. Видав нас хтось…
Спливав час. Кобзаря і його поводиря ніхто не чіпав. Петрик почав дрімати. Його розбудили голоси. Хтось вдарив ногою двері, і в кошару ввійшло четверо. Свиснув нагай, тихо зойкнув дід. Нагай обкрутився навколо кобзаревих плечей, жовнір смикнув його до себе, повалив діда.
– Не бий, не дам! – вчепився в жовнірову руку Петрик.
Той кулаком повалив хлопця на землю, штовхнув ногою, схопив за комір і підняв.
– Куди з дідом ішли?
– Не знаю, кудись на ярмарок.
Один жовнір скрутив Петрикові руки назад, інший зв’язав їх мотузком. Хлопця кинули в куток, а самі почали допитувати діда. Довго били старого кобзаря, але він мовчав. Петрик поривався підійнятися, але його збивали ударом чобота. Нарешті жовніри відступили до дверей.
– Чекайте, завтра заговорите. Завтра візьмуть вас на справжні тортури.
Щойно зачинилися двері, Петрик підповз до діда:
– Дідусю, боляче?
– Нічого, синку, мені очі виймали, і то стерпів. А ти молодець. Нічого їм не кажи. Як битимуть, думай про щось гарне… Наші виручать. Вони дізнаються, їм хтось перекаже!
Петрик заснув під тихе дідове бубоніння. Прокинувся серед ночі, хотів поворухнутися, але зв’язані руки боляче защеміли. Дід не спав. Він довго порпався біля Петрикових рук, зубами розв’язуючи вузол.
– Тікай, синку, біжи до наших… Вартовий затих, певне, заснув… Покрівля дірява… Не заблудишся?
– Дідусю, а ви? Разом тікаймо!
– Я й так не виліз би, а тут ще колодка на ногах. Не гай себе. Гайдамаки мене вирятують. Відшукаєш отамана, скажеш: по дорозі на Лисянку стоїть загін. Когось, либонь, чекає. Вони не знають, де наші. Поспішай, синку, не барися.
– Я, дідусю, ранком повернуся з гайдамаками.
Петрик видряпався на горище, просунув у дірку голову. По хвилі він м’яко скочив по другий бік хліва. Вартовий спав, прихилившись до дверей.
До гадамаків Петрик добувся лише на світанку. Роз’їзд привіз його до отамана. Петрик розповів, як вони потрапили до рук шляхти, переказав дідові слова.
За мить гайдамаки мчали полем. Позаду від важкого тупоту копит гайдамацьких коней стугоніла земля. (За Ю. Мушкетиком; 640 сл.)
На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:
1. Старшим за однолітків кобзарчук Петрик здавався через
А) свій високий зріст;
Б) широкі плечі, міцні кулаки;
В) очі, які бачили багато горя.
2. Перед хлопцями Петрикові хотілося повихвалитися
А) багатими заробітками;
Б) тим, що вони з дідом – гайдамацькі розвідники;
В) тим, що вони побачили багато цікавих місць.
3. Значення слова гайдамака таке:
А) довга й важка рушниця з гаком на прикладі, що була на озброєнні запорозьких козаків у ХV-ХVІ ст.;
Б) учасник народно-визвольної боротьби проти польсько-шляхетського гніту на Правобережній Україні у ХVІІІ ст.;
В) будівля для зберігання зерна.
4. Наближення загону польських жовнірів першим
А) побачив Петрик;
Б) почув Петрик;
В) почув сліпий дід.
5. Слово польського походження жовнір означає:
А) розвідник;
Б) солдат;
В) вартовий.
6. Загін жовнірів, що перепинив діда з хлопцем, нараховував
А) десять чоловік;
Б) чоловік із двадцять;
В) чоловік із тридцять.
7. Схоплених на дорозі кобзаря з поводирем
А) привели до польського полковника;
Б) кинули до кошари;
В) кинули до льоху.
8. Жовнірам Петрик сказав, що вони з дідом
А) ішли на ярмарок;
Б) ішли до гайдамаків;
В) ішли до поляків.
9. Руки Петрикові уночі розв’язав
А) один із сільських хлопчиків;
Б) старий кобзар;
В) польський вартовий.
10. Дід не втік із хлопчиком тому, що
А) був поранений;
Б) був побитий;
В) був старий та ще закутий у колодку.
11. Отаманові дід звелів передати, що ворожий загін стоїть
А) по дорозі на Лисянку;
Б) по дорозі на Вільшану;
В) по дорозі на Корсунь.
12. Прочитаний текст має ознаки
А) наукового стилю;
Б) ділового стилю;
В) художнього стилю.
V. Підбиття підсумків уроку.
V І. Домашнє завдання.Повторити п. п. 10-11, вправа 180.Дібрати робочі матеріали до твору-опису зовнішності однокласника або сусіда по парті з використанням поданої у вправі 250 (ІІ) лексики.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)