ВІДОМОСТІ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ
Урок № 47
Тема: Зв’язне мовлення. Контрольне читання мовчки. Створення діалогів
Мета: з’ясувати рівень сформованості комунікативних умінь, зокрема вміння читати мовчки; формувати вміння складати й розігрувати діалоги відповідно до запропонованої мовленнєвої ситуації й мети спілкування, сприяти підвищенню рівня вправності діалогічного мовлення щодо його доцільності, логічності, лаконічності, виразності; формувати вміння правильно інтонувати репліки діалогу; вміння додержувати
Тип уроку: комбінований урок (перевірка й облік якості засвоєних знань, умінь, навичок; розвиток зв’язного мовлення).
Обладнання: текст для читання мовчки.
Хід уроку
І. Повідомлення мети і завдань уроку.
ІІ. Проведення читання мовчки.
ІІІ. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано).
ІV. Підготовка до складання діалогів.
Бесіда.
–
– Наскільки часто вдаються люди до діалогічного мовлення?
– У якому стилі здебільшого складаються діалоги? Чому?
– З якою метою письменники вводять до своїх творів діалоги?
– Скільки осіб може брати участь у діалозі?
– Від чого залежить зміст діалогів?
– Яка репліка називається реплікою-стимулом? реплікою-реакцією?
– Що треба взяти до уваги, вступаючи у діалог?
– Що потрібно врахувати, підтримуючи діалог, тобто відповідаючи на репліки мовця (виступаючи у ролі адресата мовлення)?
– Яка роль у спілкуванні, зокрема діалогічному, належить етикетним формулам (словам ввічливості)?
– Які з етикетних формул нині є найбільш уживаними?
Прочитати висловлювання. Чи можна вважати його діалогом? Скільки осіб бере участь у спілкуванні? Визначити репліки-стимули та репліки-реакції. Хто із співрозмовників є мовцем, а хто адресатом мовлення? Можливо, учасник діалогу почергово виступає то тим, то іншим?
– Ти коня напував?
– Напував.
– А чому в нього морда суха?
– А води не дістав.
– І як це ти у темряві впізнаєш своє пальто?
– По гудзиках.
– По гудзиках? Цікаво, які ж вони в тебе?
– У мене їх жодного немає!
Народна творчість.
Робота з підручником. Виконання вправи 253 (усно).
V. Робота над складанням і розігруванням діалогів.
Робота з підручником. Виконання вправ 254, 256, 257.
VІ. Підбиття підсумків уроку.
VІІ. Домашнє завдання.
Вправа 258.
Додаткове завдання.
Навчальний диктант.
Схопила ворона рака та понесла через лиман у ліс, щоб поснідати. Рак каже вороні:
– Вороно! Знав я твоїх батька й матір. Славні люди були!
– Угу, – відповідає ворона, а рота не роззявляє.
– Братів і сестер твоїх знав! Гарні були люди! – каже рак.
– Угу, – гугнить ворона.
– Та до тебе їм не дорівнятися. Нема за тебе розумнішої! – розказує рак.
– Еге! – крякнула ворона і впустила рака в море.
Якщо когось одурять хвалою, люди кажуть: “Упустив рака з рота!” А як кого остерігають, то говорять: “Не випусти рака з рота!” (Нар. творч.; 86 сл.)
Тексти для читання мовчки
1. Кінь Бакун
Бакун був старий мудрий кінь. Колись він був, кажуть, білої масті, але шерсть давно злиняла, стала брудно-сірою. І коли річку запинало туманом, кінь і сам блукав, як туман…
Якось восени щось напало на мене, мабуть, коклюш. Мати взяла бричку, запрягла Бакуна, мене в пальто й кожух закутала, як дідугана, бо вже морозці вдарили, і повезла в Загатне, до лікаря. А вже вечір; постукали ми у двері, а дорогу заступила тітка з відром і віхтем: “Здрастуйте! – вклоняється нам. – В собачу пору приїхали. Прийом був і давно закінчився”. І ляснула дверима.
Ну, ми в когось там переночували, а вранці ще раз постукали. І знов та сама тітка. “Здрастуйте! – каже нам. – Прийому нема й не буде. Сидір Петрович на нараді”. Повернули ми бричку й поїхали додому…
Ви були в Загатному? Ото жаль! Річка там жабі по коліно, але широка, з піщаним дном. І брід кам’янистий, їдеш – бричку погицує. А була осінь, вітер холодний, аж струже в спину. Так мати на брід поїхала, щоб швидше додому. Підкотили бричку, глядь – річка замерзла. Вчора вода кипіла між камінням, а зараз – крига всуціль. Стала мати й журиться: “Що ж робити? На місток їхать – це ж п”ять кілометрів із гаком…”.
І поки вона журилась, я виліз тихенько з кожуха та на лід. А лід, наче скло, молодий, ясинцем називається. Ковзнешся – і несе тебе хтозна-куди. За мною і мати ступила на лід. Стала, підгицнула – крига тріщить, вгинається, але ні, не провалюється. А кінь? Копита ж у нього гострі. “Якщо провалиться кінь, – вголос міркує мати, – ноги поріже. А не провалиться, то однак по льоду не піде – не підкований”.
Бакун, мабуть, почув, як журиться мати. Підійшов до річки. Пирхнув, понюхав кригу. Став на коліна. Ноги підігнув, як полозки, і давай човгать по льоду, нам, нерозторопним, показує: підпихайте! Мати аж руками сплеснула: “От розумник! Ану, Льонь, підпихаймо за бричку!” Ми взялися з двох боків, штовхаємо бричку, і кінь іде навколішках, сунеться по гладенькій кризі. Крига вгинається, похрускує, але нічого… Тільки до берега – хоп, рвонувся Бакун, скочив на ноги і вже на землі.
А коклюша в мене й не було, то я просто на ковзанці застудився. Приїхали додому, мати попарила мене над гарячою картоплею, і я очуняв. Ось така історія про коня. (За В. Близнецем; 360 сл.)
На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.
1. Бакун був
А) молодий недосвідчений кінь;
Б) молодий, але хворий кінь;
В) старий мудрий кінь.
2. Пересування коня Бакуна оповідач порівнює
А) з вихором;
Б) зi смерчем;
В) із туманом.
3. Масть коня була
А) колись біла, а тепер брудно-сіра;
Б) колись ворона, а тепер брудно-сіра;
В) колись гніда, а тепер брудно-булана.
4. Восени оповідач захворів, як гадали,
А) на грип;
Б) на коклюш;
В) на запалення легенів.
5.Мати повезла хлопця до лікаря
А) в Залісне;
Б) в Запільне;
В) в Загатне.
6. Дверима перед носом у хворого і його матері хряснула
А) лікарка;
Б) фельдшерка;
В) тітка з віхтем.
7. Річка була
А) мілка й широка;
Б) мілка й вузька;
В) глибока й вузька.
8. Мати зажурилася, тому що
А) об’їжджаючи через міст, могла спізнитися на роботу;
Б) об’їжджаючи через міст, боялася замерзнути;
В) об’їжджаючи через міст, остерігалася ще більше застудити сина.
9. Лід на річці був
А) товстий і міцний;
Б) тонкий, наче скло, і молодий;
В) нерівний: то товстий, то тонкий.
10. Кінь Бакун
А) відмовився навіть ступити на лід;
Б) впевнено перейшов кригою;
В) перейшов по кризі навколішки.
11. До коня хлопчик-оповідач ставився
А) зневажливо й презирливо;
Б) неуважно й байдуже;
В) з романтичним захопленням і повагою.
12. Переходячи річку, кінь Бакун виявив
А) легковажність і дурість;
Б) винахідливість і обережність;
В) необачність і нерозважливість.
2. Лелеки
У нашій сім’ї дуже шанували лелек. А я прямо гордився перед усіма сусідами – ні в кого немає лелек, а в нас живуть.
Жили лелеки на великому круглому гнізді, виплетеному з паліччя. Жили весело, клопітливо. Дружили з усіма горобцями нашої вулиці. Ті розбійники свої гнізда мостили тільки в лелечому гнізді. Мабуть, розуміли, що тут вони в повній безпеці.
Кожної весни наші лелеки виводили пташат. Коли з’являлись маленькі, старі лелеки не гуляли. Так і снували з подвір’я на болото, а з болота на подвір’я. Лелечата були ненаситні: скільки їм не носи їжі – все витягують дзьобики, все їсти просять.
Цього літа старі лелеки вирощували чотирьох пташенят. Дуже швидко виросли лелечата. Вже не сиділи, а ставали на краю гнізда, нетерпляче махали крилами.
Нарешті одного прохолодного ранку я побачив, що наші лелеки кружляють над селом. Але чому молоді розгублено снують у небі, а старі повертаються до гнізда? Тільки тепер я помітив, що не всі пташата покинули гніздо. Одне з них сиділо і заздрісно дивилося у небо. Старі лелеки посідали на гнізді і почали щось розповідати лелечаті. Клекотіли на все село, все переконували у чомусь ледачу дитину. Мабуть, говорили: “Досить тобі, ледарю, сидіти, розпростуй крильця, летімо з нами в небо”.
Старі лелеки знялися з гнізда. Лелеча зосталось на місці.
Наступного ранку лелеки знову кружляли в небі. Було їх дуже багато. Видно, з усього села зібрались до гурту. Лелеча сумувало наодинці. Лелеки покружляли і непомітно відпливли за село.
Три дні минуло, а лелеки не з’явились. Одиноке лелеча сиділо на гнізді. Воно було голодне і зажурене.
Тоді я не витримав. Поліз на в’яза, дістав упертого птаха. Коли зніс на землю, побачив: воно ж калічка. Одне крильце в нього зовсім засохло, було безсиле.
Живе тепер те лелеченя в нас. Ми його годуємо і доглядаємо. Воно жде весни.
Жду весни і я. Хай зійдуть сніги, полізу на в’яза, посаджу на гніздо лелеченя, а там і старі лелеки повернуться! Ото буде радості, ото щаслива буде лелечиха! (За Ю. Збанацьким; 315 сл.)
На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.
1. Хлопчик-оповідач пишався:
А) своєю хатою;
Б) своїм подвір’ям;
В) “своїми” лелеками.
2. Горобці мостили свої гнізда у гнізді лелечому, тому що
А) поїдали принесені лелеками харчі;
Б) використовували на гніздо лелече пір’я;
В) розуміли, що там вони в повній безпеці.
3. Навесні лелеки снували з подвір’я на болото і назад, тому що
А) вони дуже непосидючі птахи;
Б) лелечата були ненаситні;
В) старі лелеки були ненаситні.
4. Цього літа батьки вирощували
А) чотирьох лелечат;
Б) п’ятьох лелечат;
В) сімох лелечат.
5. Коли лелеча сім’я злетіла, старі лелеки повертались на гніздо, тому що
А) стомлювались швидше за молодь;
Б) хотіли привчити дітей літати без них;
В) не всі лелечата злетіли з гнізда.
6. Лелеченя в гнізді
А) сиділо, бойдуже відвернувшись;
Б) заздрісно дивилось у небо;
В) голосно кликало батьків.
7. Старі лелеки
А) не звертали на лелеча жодної уваги;
Б) сіли на гніздо й надавали лелечаті стусанів;
В) намагалися умовити дитину злетіти.
8. Лелеки відпливли за село
А) того ж дня;
Б) наступного ранку;
В) наступного вечора.
9. Хлопчик зняв лелеча з гнізда
А) того ж вечора;
Б) наступного дня;
В) через три дні.
10. Лелеча виявилось
А) здоровим, але лінивим;
Б) хвореньким, калічкою;
В) здоровим, але кволим, захарчованим.
11. Хлопчик узяв до хати лелеченя, щоб
А) похизуватися перед друзями;
Б) порадувати навесні лелечиху;
В) продати лелеча до зоопарку.
12. Головна думка опрацьованого тексту така:
А) утвердження краси рідної природи;
Б) схвалення милосердя до слабких і кволих;
В) схвалення спритності i сили.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)